Вам не кажется что вы не правы насчет своих требований, какую считаете "кару" надо принимать к вам за не соблюдение правил?

Простите, шановный, какие правила была не соблюдены нами?

...несознанки было очень мало.

К сожалению не могу сказать того же о действиях вашей стороны. Конкретно к Сфинксам претензий нет, но некоторые товарищи отличились...

2 Krondor [Медведи]
не хочу раздувать огонь дискуссий, НО:
если бы Вы, уважаемый, и ваша команда удосужились бы не опаздать на финальное построение, то многие вопросы относительно нарушения правил и маклаудизма (это из топика о Пингвинах) можно и нужно было решать на плацу при всей честной компании и при организаторах/офицерах СБ "глаза в глаза", а не "за глаза" сейчас в форумах отписываться, какие вы ПРАВИЛьные и честные

тебя интересовало только из какой команды стрелок, который попал в вашего бойца - а все остальное вы пропустили мимо ушей или чего там еще

так вот о правилах - были вы мертвые, но без повязок, которые не смогли или забыли купить у оргов... это видели все, об этом говорили на плацу СБ - только для вас это новость, оказывается.

(приношу извинения, не сдержался - хотя помню просьбу эти темы в форуме не рассматривать)

если серьезно и по теме:
Игра понравилась, не жалею о проделанной дороге через всю Украину.
Спасибо организаторам за продолжение "истории Нормании-Сильвании" - она пишется вашими руками.
Спасибо лично Бороде за предоставленную в первую ночь крышу над головой - так намного удобнее :) чем в парке под луной.
Спасибо Норманцам - всем группам - еще повоюем вместе
Спасибо Сильванцам - без вас было бы скучно ...

Виват Нормания! «Свобода понад усе!»

2 Andrew:

1. На финальном построении не было меня (я пришел под самый конец) и еще двух наших бойцов по причине состояния здоровья (и это не считая бойца со сломанной ногой). Меня не было по причине разруливания проблем с их состоянием здоровья.
2. По поводу "за глаза". В суббоут вечером все, что я имел сказать, я сообщил офицеру СБ Браво.
3. Мы были мертвые, и действительно, не на всех были белые повязки, хотя на многих были. Объясняется это очень просто - это был последний бой в игре, после которого мы все организованной толпой шли в мертвяк, причем, замечу, то что мы были мертвые было видно невооруженным глазом, хотя бы потому что убили нас всех у вас на глазах.
4. Далеко не только наши бойцы в госпиталь ходили без повязок, но так как по ним было видно, что они мертвые, то соответственно ни узнавать из какой они команды, ни, замечу, стрелять по ним у нас почему-то желания не возникало.
5. Что же до конкретного бойца, то белая повязка у него была, но после первой миссии, была утеряна.
6. Что еще мы пропустили мимо ушей?

Ребята, давайте таки не будем развивать дальше этот конфликт.
Из группы мертвых отделился человек, который обстреливал пловца, естественно по нему открыли огонь с противоположного берега, если кого-то из "реально мертвых" зацепили, прошу прощения, видимо просто на такой дистанции большой разлет шаров, а дистанция была не малой.
Ув. Krondor, я лично прошу Вас в дальнейшем проследить за наличием белых повязок у бойцов перед выходом на миссию и с последующим одеванием их на голову при статусе "мертв" это реально помогло бы избежать никому не нужной ссоры и конфликта.
В конце-концов мы можем подискутировать на эту тему в личке или в ICQ.
В надежде на понимание.
С уважением, Сталкер.

Из группы мертвых отделился человек, который обстреливал пловца, естественно по нему открыли огонь с противоположного берега, если кого-то из "реально мертвых" зацепили, прошу прощения, видимо просто на такой дистанции большой разлет шаров, а дистанция была не малой.

Стоп!!! Открыли огонь с противоположного берега по мне, хотя пловца я и не думала трогать! Во-первых, потому, что сама плавать не умею, и человек, залезший в воду, для меня уже - герой. Во-вторых, потому что привод у меня висел на плече, стволом вниз, стоял на предохранителе, и вообще была я мертвее мертвого и стрелять не намеревалась. В-третьих, находилась от того, кто пловца обстреливал(от основной нашей группы мертвых), на расстоянии метров 80, если не больше, при чем так сказать "за углом", и топала по направлению к базе. Вернее, в том направлении, откуда мы пришли, потому что слегка потерялась, а эта самая наша группа мертвых скопом орала мне, что я не туда пошла. Сомнительно, что по мне прилетели случайные шары. Такой разнос даже раздолбанный пулемет не даст.
Да и вообще - будь я живой, вознамерившись пострелять, пока сняла бы привод с плеча, пока бы прицелилась, пока то да сё - схлопотала бы куда как больше одной очереди. А я вовсе не мазохистка и не самоубийца.
Так что давайте не будем...

1. День Незалежності

Прекрасний сонячний день. 24 серпня 2007р. День Незалежності Норманської Демократичної Республіки. Коли почули по радіо звернення сільванського короля до народів Сільванії і Норманії, вперше важко було повірити. Ми - незалежні, по-справжньому. За тридцять три роки існування держави ми нарешті стали незалежні від довгих років війни, яка оповила країну, війни, яка, здавалося, втратила свою мету і яка вижала з обох народів всі соки, забрала найдостойніших. Нарешті, король Сільванії припинив безглузде кровопролиття ... важко повірити, але факт: війні - кінець.

Що ж, лірику - в сторону. День незалежності ознаменується парадом і приїздом президента, а значить для нас, з бюро служби безпеки, безсумнівно, знайдеться робота. Відпочивати не доведеться. За тиждень до дня підписання пакту про перемир"я і параду, отримали останні настанови бюро: нам доведеться забезпечити безпеку містечка, де проходитиме урочиста зустріч президента з ветеранами обох сторін. Відразу серед наших у бюро виникло питання, на яке відповіді ніхто не мав: чому парад організовують у невеликому містечку під Азуром, повністю відданому під резидентні поселення військовослужбовців, приписаних до локальної військової частини неподалік? Всі спроби отримати відповідь на це запитання, яке червоточило всіх СБ-шників, наштовхувалися на неприступну стіну служби канцелярії президента, і відповідь - єдина: "рішення - прийнято і обговоренню не підлягає". Всі розуміють, що ідея невиправдано небезпечна, однак розводять руками і в міністерстві, але, схоже, змінити щось вже ніхто не в силі. Єдине, що може зробити бюро - повідомити канцелярію про свій протест, проте результату ми вже не отримали і у п"ятницю нам таки доведеться попотіти над роботою...

2. Луі Харві Оссі

Війна перетворила Норманію на суцільну військову машину, де навіть у початкових шкільних класах обов"язковою дисципліною є військова підготовка. Постійний військовий стан, техніка на вулицях столиці. День, коли президент може зняти військову форму, безсумнівно для нього самого - свято.

Незвично дивитися в обличчя людей, які ще нещодавно стріляли в тебе з протилежного окопу. Ветерани. Ще тільки у травні під час ендомського інциденту, вони були готові перевести на нас тонни кулеметних лент. А сьогодні - усміхаються. Можливо для молодих норманських солдат ці усмішки і є вісником миру, та тільки не для нас, хряків. Під щасливою маскою чітко читається ненавість і хотів би я дописати туди ще і страх, та сьогоднішні обставини не дозволяють.

Площа повністю вкрилася різнобарвними прапорами. Парад. Галас і шум вмить припинився і доблесні воїни обох держав вишикувалися, голосно, з відлунням ехо, стукнувши каблуками. У світлі сонця виблискують начищені парадні форми і медалі. Зазвичай схожі паради проводяться при зброї, однак, взявши до уваги присутність сільванської сторони, від традиції довелося відмовитися, ризик повинен бути зведений до мінімуму. Тишу розрізають тільки різкі звуки полотен прапорів, що ровиваються на вітрі. Почалися промови державних лідерів. Серед них - промова нещодавно обраного міністра оборони, Бороди, в минулому державного головного лікаря, а пізніше - міністра охорони здоров"я. Нарешті на площу виходить президент. Білий костюм різко виділяється з-поміж парадної форми військовослужбовців. Супроводжують президента два офіцери, більше схожих на командос, аніж на тілоохоронців, озброєних до зубів, з відділу охорони канцелярії президента при бюро. Промова Мітіча голосним ехом роздається на площі. Мені в цей час не до промови, прикривши рукою навушник, я слухаю невпинний потік інформації з докладами про стан ситуації зі всіх участків, передаю свої дані. Раптом, на здивування всіх, президент наближається до військовослужбовців. Цього немає у розкладі, нестандартна ситуація. Нажаль, пізно вирішувати зараз, хто винний і чому дозволено відхилитися від чіткого сценарію, потрібно чітко дотримуватися процедури спостереження, канал розривається від рапортів. До вбивства президента залишається ще одна хвилина...

Ніхто не помітив, як репортер з групи CNT потягнувся за пістолетом. Слід відзначити, що всіх репортерів дотошно оглядають перш ніж допустити до роботи під час такого роду міроприємств. Наявність зброї в репортера в цей момент може означати тільки одне - він її отримав вже тут, на площі. Невже зрада? Заговор? Думати не час! Пролунало три постріли, перш ніж будь-хто зміг зреагувати...

Крики! Я біжу до тіла президента, якого вже накрило собою двоє наших, що добралися до нього раніше. Паніка! В ефірі - суцільний бардак! Ще постріли! Автоматна черга! Озираюся, бачу окровавлене тіло репортера на землі, неподалік - камера і пістолет. Тілоохоронці президента, щойно пристрелившого нападника, лихоманно озираються довкола, шукаючи будь-яку іншу небезпеку. Крики! "Всі в казарму!" Оплески! Хаос! Президент - живий! Важко поранений, але живий. Важко це пояснити, але зараз всі дії відбуваються автоматично, майже рефлекторно. Ми піднімаємо президента і евакуюємо його в безпечние місце. Штовханина, паніка! Площа перетворилася начебто на потривожений мурашник. Але через хвилину - пуста, лиш тіло репортера і оціплення по периметру рядовими бійцями СБ...

... Пройшла година. Паніка розсіялася, потрохи приходимо до тями. Ми на екстенному бріфингу офіцерів СБ. Міністр оборони Борода докладує про стан державного лідера. Президент - смертельно поранений і перебуває у комі.
Вбивцю ідентифіковано, це - 35-и річний журналіст CNT Луі Харві Оссі. Детальнішу інформацію вже в цей час обробляють інформаційний та антитерористичний відділи. Віддано наказ про початок допитів. Ми починаємо з норманських військовослужбовців, яких групами приводять до зали, нашвидкоруч переобладнаної для допитів. Інша група - відправлена до резиденції сільванських "гостей". Однак прибувших до тимчасової резиденції сільванських ветеранів офіцерів СБ чекав справді несподіваний сюрприз - будівля виявилася порожньою ... Пізніше, під час обшуку, тіла охоронців резиденції було знайдено у підвалі...

(далі буде) :)

(продовження)

3. Штурм

Оголошена надзвичайна ситуація. Найближчі військові частини приведені до бойової готовності. Ніхто цього не говорить в голос, але всі розуміють - мир між Норманією і Сільванією тривав недовго і фактично ми зараз знову у стані війни. Президент у комі і нікому зараз зайнятися політичним аспектом цієї проблеми. Діяти треба рішуче і негайно. Сільванські диверсанти намагаються покинути країну і потрібно уникнути цього будь-якою ціною. Згодом отримуємо шокуючі дані: ворог відступив до колишнього королівського палацу, тепер - резиденції сільванського посла. Чому вони не тікають? Чому вирішили укріпитися і тримати оборону? Можна припустити, що вони отримали відповідний наказ, але все це дуже дивно.

24.08.2007 17:00
Що ж, наша задача - провести розвідку. Висилаю оперативну розвід-групу на місце дислокації ворога, провести спостереження і зібрати якнайбільше інформації про розміщення ворожих сил перед підходом основної групи підтримки. За цей час проводимо структуризацію сил, які маємо в наявності вже зараз. Неповна рота. Поки інші війська мобілізуються і перекривають прикордонні застави, ми повинні заблокувати рух сільванських диверсантів на території Норманії.

17:30
Отримую перші розвід-дані. Вирушаємо основною групою на місце дислокації ворога. Рухаємося обережно, не відстаючи, але відпустишви вперед на декілька кілометрів розвід-групу.

18:00
Контакт! Сільванці зайняли ресторанний комплекс неподалік королівського палацу і обстріляли нас на підході. Якщо ще до цього моменту можна було засумніватися у причетності Сільванії до замаху на президента, то тепер, принаймі, у це було дуже важко повірити. Наказую відкрити вогонь і стріляти на ураження. Ціль - захопити комплекс за десять хвилин. Кулеметна точка, встановлена на західній позиції комплексу, швидко відтиснула ворога, а решта сил, притиснувши з північної стіни, змусила сільванців покинути будівлю і відступити через підземний бункер.

18:30
На території комплексу розгорнути польовий штаб. Розставлено периметр і патрулі. Вислано три розвід-групи: Ромео - бункер і територію на ним, Віктор - західну позицію, Майк - тиловий обхід з лівого флангу і в перспективі - південну сторону. Наказ всім - провести розвідку боєм.

19:00
Штурм! Група Віктор на західній стороні вступила в контакт, атакуючи головний вхід. Наказую групі Майк підтримати з півдня. Штаб демонтовано і решта сил підступають з півночі. Частину групи забираю з собою і в обхід по лівому флангу пробуємо вдарити з єдиної ослабленої позиції - сходу. Мушу визнати, ворог здаватися не збирався. Кулеметна черга, відкрита з вікон будівлі східної сторони, прошивала кущі наскрізь, моментально поранивши мене і ще одного бійця. Мене протягнули з десяток метрів по землі і ожиннику до нашого медика. Професійно накладений бандаж і укол морфію зупинив кровотечу і поставив мене на ноги. Поранення - несерйозне, можу залишатися в строю. Пошкоджена радіостанція, працює тільки на прийом.

20:00
Отримую наказ від генерала зупинити штурм. У це просто не віриться! Ми майже взяли резиденцію! Наказ - відступити! Другий польовий командир Фішка передає наказ командирам груп. Схоже, що здоровий глузд не полишає нікого і я чую в ефірі прохання про підтвердження наказу від іншого офіцера СБ. Наша школа! Прикро це робити, розуміючи реальну можливість взяти будівлю до сутінок, але я змушений підтвердити наказ. Я не знаю, що там вирішують на горі, але, здається, окрім трупів ворога, генеральному начальству потрібно ще щось у цій резиденції. Чому б не поставити нас до відома? Ненавиджу темні ігри уряду! Відступаємо на північну сторону, підтримуємо своїх бійців і прикриваємо відступ. Невдовзі знову отримую наказ, на цей раз, він вже мені подобається - "взяти резиденцію!" Схоже наверху справді вирішують якісь політичні штучки, але мені не до них. Вперед! Всі сили - вперед! Намагаємося з невеликою групою пробратися всередину через підвал з західної сторони ... Підходимо до входу в бункер і ... це сталося миттєво ... Автоматна черга з правої сторони! Невже пропустили?!?! Я бачу, як падають один за одним мої комради, сам падаю на спину, лихаманно тримаючи автомат і готовий продати своє життя подорожче. Сільванці, ми їх таки пропустили з правого флангу! Відкриваю вогонь, посилаючи на той світ одного "синього". Кулі прошивають мене ... повіки змикаються ... тепло ... і тиша ...

21:00
Приходжу до тями в польовому госпіталі. Невже живий? Так, я - живий! Серед маси поранених ходять слухи про те, що резиденцію взято. Ми це зробили. Невдовзі я вже стою на ногах завдяки чудо-препаратам...

4. Облога

Виписка з госпіталю була радісною новиною для мене і для бійців, які вже рвалися в бій. Сільванці відступили з резиденції при натиску наших сил. Командування вирішило взнати, що так ревносно утримували "сині" в посольстві.

22:00
Повертаємося з групою виписаних з госпіталю до резиденції. Повсюди наші. Одні ставлять барикади, інші обшукують приміщення. Схоже, нам доведеться тут обшарити все. На бріфінгу взнаю, що сільванці відступили, але укріпилися неподалік бункера. Наші сили вже не такі потужні, які були при штурмі і нам ледве вдається тримати периметр. Схоже, що у "синіх" на рахунок резиденції справді якісь плани: довкола будівлі помічені засади. Якщо їм прийде в голову атакувати резиденцію і намагатися її відбити, це буде їхній останній день. Наказую повимикати ліхтарі, щоб уникнути снайперсього вогню. Невдовзі декілька разів було чути постріли у напрямку будівлі, та все марно - стріляли навгад.

23:00
Із західної сторони помічено рух. Наближаються двоє бійців до центрального входу. Невже йдуть на переговори? Віддаю тривіальний наказ перевірити приналежність стороні, хоча цього можна було б і уникнути, так як бійці роблять свою роботу сумлінно ... Ввімкнуто ліхтарі, сам пробую перевірити шеврон, ні би наші, здалеку щоправда не видно, та бійці з опущеною зброєю не викликають до себе надмірних підозр. Відходжу перевірити стан оборони на лівому крилі і раптом !... постріли в холі! Бійці, яких ми пропустили - сільванці, схоже вони самі не розуміли, що робиться, і заблукавши неподалік поверталися до будівлі посольства, ще думаючи, що воно під владою сільванців. Помилка в обороні! Нам це коштувало дешево - одним пораненням, та могло б обернутися справжньою трагедією, якби самі диверсанти були б освідомленні, хто знаходиться в будівлі.

23:30
Сидіти в оточенні сільванців мені явно не довподоби. Над бункером з північної сторони помічені ліхтарі, там щось відбувається. Потрібно рухатися, хоча б спробувати прорватися чи заслати розвідку в тил. Після обговорення з командуванням, вирішено послати дві групи: одну - в бункер, іншу - на територію над ним. Та не встигла наша розвід-група вийти з будівлі, як помітила рух в зеленосмузі неподалік, а на рапорт про помічений рух, була сприйнята за ворога і обстріляна нашою ж обороною. Розбор польотів робити немає коли, вирішено зробити вилазку зі сходу, та ситуація там повторюється. Схоже, нас оточили і не дають вийти з будівлі. Ми, розуміючи, що переважаємо в численності, не можемо нічого вдіяти без суттєвих втрат або ризику знову здати позицію на резиденції. Сільванці діють блискавично і скориставшись покровом ночі, зрівняли недолік різниці своєї чисельності в порівнянні з нами... Тим часом з бункера повернулися наші, поранені.

0:00
Потрібно діяти. Я наказую зняти оборону південної сторони і правого крила і вислати їх, як ударну групу із заходу будівлі. Та не встигла ми перегрупуватися, як почалася атака. Аката! Нас атакують з головного входу і підвалу! Невже сільванці настільки сміливі, що ризикнули провернути атаку та ще й з незручних для них самих позицій. Я не можу розцінити даний маневр ніяк інакше, як відволікання уваги. В будівлю полетіли гранати, світло пронизило темноту кімнат і кулі почали прошивати коридори будівлі. Шум і крики! Я намагаюся тримати ситуацію під контролем.

0:30
Сільванці почали відступ з позицій. Моя підозра щодо відвідного маневру і атаки справдилася. Командування віддало наказ евакуації і всіма силами вдарити у фланг противника. Що ж, непогано, у всякому разі краще, аніж сидіти, склавши руки. Виходимо через східну сторону резиденції, вмикаємо ліхтарі і двома групами рухаємося вздовж північної стіни. Контакт! Сільванці залишили нам сюрпризи, але ми їх швидко виносимо під нуль.

Наздогнати відступавшого ворога не вдалося. Як виявилося пізніше, сільванці здійснили вивіз секретної документації з прилеглих до резиденції архівних бункерів. Ось що так хотіло захопити наше командування і їм це не вдалося. Що ж, ми програли бій, але у цій війні за нами ще залишається останнє слово...

(далі буде) :)

Шльома, респект!!! Мемуары достойные настоящего офицера и ветерана!!! ;)

Да уж, человек постарался, сразу видно... Браво :!:

Есть мнение, чтобы труды не пропадали, постить их в раздел проза... В назидание и изучение потомкам.