"У зв"язку із потеплінням дипломатичних відносин між Норманською Демократичною Республікою (надалі НДР) з одного боку та Сільванським королівством з іншого, та небажанням як рядових членів так і керівництва Норманського фронту зашкодити своїй Батьківщині та народу, керівництво Норманського фронту прийняло призупинити діяльність військового крила організаціїї.
...
Ці дії не означають, що керівники НДР мають нашу повну підтримку, але Норманський фронт й надалі буде відстоювати інтереси НДР виключно мирним шляхом. Для цього було вирішено створити громадську організацію на базі Норманського фронту.
...
Норманський фронт залишає за собою право не погоджуватись з політикою керівництва НДР.
...
Все вище сказане не заперечує той факт, що при здійсненні будь-якого акту агресії проти НДР, будь-якою третьою стороною, діяльність військового крила Норманського фронту буде відновлена, і агресор отримає відсіч.
...
Зустрінемось на майбутніх парламентських виборах.
З повагою Боро Щепанскі."
20 березня ніби нові новини в газеті зявились, але лінк (http://normanian-global.com/35.html) відкриває пусту сторінку
"Брати й сестри! Я звертаюся до вас, патріоти!
Усі, кому дороге майбутнє нашої країни! Країни для нас, громадян, а не для короля і його дармоїдів, яких не турбує наша доля, які викачують гроші з нас і ресурси з нашої благодатної землі!
Сорок років тому нас, як худобу, як річ, подарували Пер"є Другому на честь весілля!
Народна пам"ять жива! Згадайте як нас труїли заразою, знищивши всіх, хто не був згодний бути подарунком на весілля! Невже пам"ять предків нічого для вас не варта?
Сорок років ми жили на положенні речі! Сорок років підряд монархія витирала об нас ноги.
Прийшов час піднятися й довести своє право на незалежність.
Кривавий сильванский режим знову тягне бегширців, у безодню війни й божевілля. Підступає нова хвиля терору з боку сильванских вилупків.
Приєднуйтесь до руху патріотів рідного краю, відстоюйте право на краще життя. Саботуйте розпорядження злочинної сільванської влади, вступайте в ряди партії "Шлях Свободи"!
Король і його військова зграя не бажає слухати мирних жителів Нью-Бегшира! Не хочуть вирішувати проблеми мирним шляхом? Тоді ми будемо говорити з ними мовою нашої зброї!
Об"єднаймося в боротьбі за вільний Нью-Бегшир!
Влада повинна належати народу, а не купці монархових виродженців!"
1969 рік. На честь весілля, королю Пер"є ІІ (який вступив на престол в 1958 році) був піднесений подарунок - провінція Н’ю-Бэгшир, територія багата урановою рудою. Король Пер"є ІІ, будучи далекоглядним стратегом, усвідомлював, що майбутнє всіх війн, а саме перемога в них, стоїть за зброєю масової поразки. Саме тому Сільванія, провівши експеримент по застосуванню бактеріологічної зброї, у першу чергу застосувала його в провінції, остаточно зломивши бунтівливий настрой жителів, далі заявивши про нібито спаленілу епідемію сонного енцефаліту, що була піддана своєчасній і величезній роботі влади по локалізації та знешкодженню вірусу в регіоні.
1997 рік. Розвідка НДР уже довгий час намагалася вийти на контакт із впливовими політиками сільванської провінції Н"ю-Бегшир. Заволодіти цим районом – фактично означало переломити хід всієї війни. Але довгий час всі переговори й агітації були безрезультатні.
2008 рік. На арені з"явився начальник військового гарнізону, полковник Пауль Зіммер. Будучи уродженцем з північних регіонів старої Сільванії, він розділяв ідеї й погляди норманського уряду, але так само залишався вірним присязі й королю. Розвідці НДР не довелося додавати багато зусиль, що б підштовхнути полковника до правильного рішення: очолити військовий переворот у провінції. У допомогу йому був висланий елітний підрозділ норманської армії. Перші кроки перевороту були пройдені без єдиної жертви та пострілу. Населення Н"ю-Бегшира з радістю сприйняло новину. Але залишається діючий уряд на чолі з губернатором (Міхай Пуйкан). Він звертається по допомогу до командира підрозділу секретної групи «А» Комітету Безпеки Королівства Сільванія, майору Мірча Копошу, який з радістю погоджується допомогти. Стара образа на полковника давно не давала майорові спокою й такий шанс він не міг упустити. Удвох з губернатором, вони очолюють опір і зміцнюють свої сили на стратегічно важливих об"єктах, чекаючи допомоги від королівських військ. При цьому ведеться потужна агітація серед населення із закликами не піддаватися на провокаційні дії ворога й усіляко давати йому відсіч. Паулю Зіммеру нічого не залишається крім як звернутися по допомогу до населення, що розділяє погляди революції й ідеї НДР. Полковник знаходить підтримку в основному в інтелігенції й провінційного населення області.
2009 рік. Розділившись у поглядах на два табори, і не маючи можливості знайти компроміс, не залишається нічого крім як розгорнути воєнні дії на території Н"ю-Бегшира.
20 березня ніби нові новини в газеті зявились, але лінк (http://normanian-global.com/35.html) відкриває пусту сторінку
